Чи повинні християнки покривати голову в зібранні церкви?

Існує ідея, що в зібранні церкви християнки повинні носити хустинку або інший головний убор (спирається вона на 1 Послання апостола Павла до коринтян). Подивімося, чи це слушна думка.

Вступ

Цей вступ містить коротку відповідь на запитання в заголовку, але не прямо, а у вигляді інформації для роздумів.

Отже: уривок 1 до Коринтян 11:4-16 згадує про головні убори, але не вчить про головні убори (не кажучи вже про те, щоби вчити, що хтось мусить вдягати головний убор в зібранні церкви).

Контекст

Оскільки підставою для вищезгаданої думки вважається одинадцятий розділ Першого послання до коринтян, ми розглянемо відповідний уривок, але спочатку — його контекст.

Перше послання до Коринтян є відповіддю апостола Павла на лист коринтських християн. Тем для обговорення було більш ніж достатньо: єдність, апостольство Павла, напучування Церкви, шлюб, ідоли, Богослужіння, духовні дари, воскресіння і т. д. Як сюди вписується уривок 1 до Коринтян 11:1-16?

Першу частину одиннадцятого розділу присвячено ієрархії влади, і, очевидно, не є відповіддю на запитання коринтян; Павло сам піднімає цю тему, продовжуючи розпочате в десятому розділі обговорення ідолослужіння. Вельми важливо не випускати з уваги, що темою уривка встановлена Богом ієрархія влади і те, яке місце в ції ієрархії посідають чоловіки та жінки.

Текст

11:1: Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!

Цей заклик Павла органічно продовжує те, чим завершується десятий розділ, — а саме заклик робити все на славу Богові, не спокушати нікого, як це і робить сам Павло у своєму прагненні приносити користь не собі, та іншим (1 до Коринтян 10:31-33).

11:2: Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам’ятаєте, і заховуєте так передання, як я вам передав.

Павлів стиль: хвалити християн там, де це тільки можливо. В коринтській церкві проблем було без ліку, але в ній, на щастя, були здорові християни, що вони й звернулися до Павла з листом, в якому описали всі ці проблеми. Павло хвалить їх за те, що вони не забули того, чого він їх навчав. Передання — це те, що Бог передаі Павлові, а Павло — християнам у Коринті, і це — заповіді Господні (1 до Коринтян 14:37).

11:3: Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог.

Третій вірше розпочинає нову тему: Павло хоче сказати коринтянам про ієрархію влади в церкві. Зазначимо, що Павло не вибудовує шкалу Бог > Христос > чоловік > жінка — але використовує інший порядок переліку ієрархічних відносин.

Перше. Чоловікові голова — лише Христос (у грецькому першоджерелі це передається за допомогою артикля перед словом kephale [голова]).
Друге. Жінці голова — чоловік (Христос теж розуміється як голова жінки, бо тут kephale без артиклю). Оскільки чоловік мусить підкорятися Христові, то, коли ми говоримо про підлеглість жінок чоловікам, не може йтися про тиранію, приниження або щось подібне. Про що ж тоді йдеться? Це розкрито в третьому пункті.
Третє. Христові голова — Бог. Коло замкнулося: Христос в якості нашого Заступника підкорився Богові, «упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної» (До Филип’ян 2:8). Бог-Отець та Ісус Христос мають однакову природу, але в плані спасіння відіграють різні ролі. Те саме з чоловіками та жінками: ми маємо ту саму природу, але різні ролі в плані спасіння. Упокорення чоловіків Христові — це безумовна покора Богові. Підлеглість жінки чоловікові — це визнання того, що існують певні (різні!) ролі в Церкві.

11:4: Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, осоромлює він свою голову.

Важливе застереження: уривок 1 до Коринтян 11:4-16 — не про зібрання для Богослужіння і взагалі не про зібрання церкви (це випливає з того, що в п’ятому вірші згадано про жінку, яка пророкує — але в зібранні церкви це протирічило би тому, що сказано в 1 до Коринтян 14:34: нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон.).

«Кожен чоловік» в даному контексті означає чоловіка-християнина, мешканця Коринту — тобто одного з тих, кому Павло пише свого листа. Апостол, давши в перших трьох віршах загальний принцип, переходить до прикладів.

Далі. Подивімося, як в першоджерелі передано фразу «з головою покритою». Відповідна грецька фраза kata kephales echon буквально означає «маючи [щось, що додолу висить] з голови». Апостол не каже, що саме покриває голову (тут, зауважмо, голова — це не джерело влади, але частина тіла).

Нарешті, молилися християни, як ми бачимо в Біблії, і на самоті і публічно, і в зібранні церкви і в присутності невіруючих; пророкували, як правило, публічно, — і тому ми можемо дійти висновку, що четвертий вірш говорить про публічну молитву і публічне пророкування.

Отже, молитися і пророкувати з покритою головою чоловікові-християнину, мешканцю Коринту в першому столітті нашої ери, було соромно. Не заборонено, але соромно.

11:5: І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена.

«Кожна жінка» — це жінка-християнка з Коринту. Зауважмо побіжно, ще цей вірш не дозволяє християнкам проводити публічну молитву або проповідувати в змішаних зібраннях (пор. 1 до Коринтян 14:34).

Слово akatakalupto (відкритою) трапляється, крім цього уривку, ще Септуагінті: А прокажений, що проказа на ньому, одежа його буде роздерта, а голова його буде відкрита (akatakaluptos), і по уста закриє, і буде кричати: Нечистий, нечистий! (Левіт 13:45). Ще з Септуагінти (Буття 38:14-15): І зняла вона з себе одежу вдівства свого, і покрилася покривалом, і закрилася. І сіла вона при брамі Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана йому за жінку. І побачив її Юда, і прийняв її за блудницю, бо закрила (katekalupsato) вона обличчя своє. В Старому Заповіті, як випливає з прикладу Тамари, покриття голови значило, що обличчя не видно зовсім.

Отже, молитися і пророкувати з непокритою чи поголеною головою жінці-християнці, мешканці Коринту в першому столітті нашої ери, було соромно.

11:6: Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стригтися чи голитися, нехай покривається!

Слово «сором» тут — aischron. Це саме в 1 до Коринтян 14:35 перекладено як «непристойно». Слово несе ідею безчестя, ницості, і, відповідно, сорому.

Павло закінчує думку: бажання ходити з непокритою головою для християнки з Коринту є таким само непристойним, як і прагнення зістригти волосся чи поголити голову. Відповідно, зазначає апостол, слушно і зворотнє: якщо така жінка не хоче сорому, то вона не мусить голити голову і мусить покривати її.

В цьому вірші, на відміну від попереднього, Павло вже не вказує на обставини, за яких жінка не покриває голову. Співставляючи ці вірші, доходимо висновку, що жінці є непристойним молитися і пророкувати з непокритою головою, оскільки для неї є непристойним не покривати голову за звичайних побутових обставин.

Якщо звичайно християнка в будь-якій культурі ходить в хустинці, оскільки інакше її зовнішній вигляд буде сприйматися як непристойний, то й молитися і пророкувати вона мусить в хустинці (не обов’язково в зібранні церкви, але будь-де).

11:7-9: Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка чоловікові слава. Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка, не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка.

Що важливо в цьому вірші: тут немає заборони, але й немає зобов’язання в чоловіка — покривати голову. Граматична форма дієслова «покривати» (katakaluptesthai) — інфінітив теперішнього часу, тобто постійна дія. Від чоловіка ніколи не очікується, що він покриватиме голову.

Далі. В цьому вірші Павло явно посилається на Буття 1:27 (І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх), але він цим не стверджує, що лише чоловіка створено за подобою Божою. Апостол взагалі не ставить на меті тлумачити оповідь про створення людей; його слова слід розглядати в контексті теми ієрархії влади. Павло, говорячи про чоловіка як образ Бога, має на увазі, що чоловік наділений від Бога певною владою (це узгоджується з 1 до Коринтян 11:3).

Говорячи про славу, Павло дотримується вищенаведеної ієрархії: чоловік-християнин своєю поведінкою впливає на репутацію Бога («він… слава Бога»), а жінка-християнка своєю поведінкою впливає на репутацію чоловіків-християн (це може бути її супруг чи старійшини, чи інші браття у Христі — «жінка чоловікові слава»). Апостол наводить причину: жінка впливає на репутацію чоловіка, оскільки жінку створено Богом на поміч чоловікові.

11:10 Тому жінка повина мати на голові знака влади над нею, ради Анголів.

Цей вірш є чи не найскладнішим в Новому Заповіті. Ми почнемо його аналіз із розгляду того, що ж сказано в перводжерелі (слово «знака» додано пізніше).

грецький текст: dia touto ophelei e gune exousian echein epi tes kephales dia tous angelous

буквальний переклад: через це мусить *жінка владу мати над *головою заради *анголів (зірочками помічено слова з артиклем)

По-перше — що ці слова не означають? Вони не означають, що жінка мусить мати на голові покривало як знак влади.

Вона мусить мати не знак влади, а владу; в тексті немає слова знак, і грецьке exousia (влада, право, свобода волі) ніколи не означає знак влади чи прояв влади; така зміна тексту вимагала б недозволеного силування.

Павло пише, що на підставі вищенаведеного жінка, про яку йшлося вище, мусить сама подбати про те, щоби виглядати пристойно.

Щоби зрозуміти думку апостола, ми маємо пам’ятати, що підлеглість жінки чоловікові — така ж добровільна справа, як підлеглість Церкви Христові, і як покора кожної людини Богові (пор. 2 до Коринтян 9:7).

Що ж означають слова ради анголів (або для анголів)? Це найскладніша частина одного з найскладніших віршів у Біблії, але не біймося складних завдань; тим більше, що нашу задачу спрощує наступний факт: поміж усіх версій значення слів tous angelous, — всі, крім однієї, доводиться визнати нікудишніми. Подивімося разом:

Провинні анголи. Цю версію мусимо відкинути, бо вона спирається на безглузду ідею, що Божі сини в Буття 6:2 — це провинні анголи, яких спокушала краса жінок. Ідея є безглуздою, адже анголи не одружуються (див. Матвія 22:30), і було б дивно, якби провинні анголи раптом набули здатності одружуватися і запліднювати жінок. Крім того, при згадці про провинних анголів ніколи не вживається артикль.
Посланці, представники (базове значення слова angelos). Цій версії, по-перше, протирічить те, що Павло послідовно вживає слово angelos на означення духовних істот. Далі, ця версія базується на тому, що християнки нібито мусили покривати голову заради посланців інших церков або представників невіруючих, щоби не спокушати їх. Однак, як ми бачили вище, в цьому вірші не йдеться про покривало взагалі. Далі: представниками інших церков або гостями у християн можуть бути не тільки чоловіки, а й жінки. Врешті-решт, християнки не мають спокушати ані своїх братів та сестер, ані гостей, незалежно від того, християни вони чи ні — то чому ж мати щось на голові саме заради посланців (представників)?
Вірні анголи в книзі Ісаї. Згідно цій версії, анголи (насправді, серафими) в Ісая 6:2 закривали свої обличчя крилами, і тому ніби жінки мусить покривати свої голови. Якби навіть цей вірш говорив щось про покривало, то виникли б запитання: чому жінки не закривають обличчя (як це робили серафими), а закривають голову? чому чоловіки не мусять закривати ні обличчя, ні голову, а жінки мусять? Втім, ці запитання не виникнуть, оскільки цей вірш нічого не каже ні про яке покривало.
Вірні анголи (ті, що залишилися вірними Богу). Ця версія узгоджується з контекстом уривка, вона є внутрішньо непротирічивою і не має серйозних заперечень:

Заради пристойності жінки повинні мати владу над своєю поведінкою так само, як анголи мали свободу обрати вірність Богові або повстання проти Нього.

11:11-12: Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка. Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все від Бога.

Слово одначе вводить нову тему, перериваючи хід думки апостола. Це зауваження є необхідним для того, щоби читачі не дійшли неправильних висновків із слів Павла.

Ці вірші навчають, що в Господі чоловіки та жінки є рівними, і всі впокорені Богові. Не може бути ніякої тиранії, ніякого свавілля і самоуправства — ані з боку братів, ані з боку сестер. Так, дійсно — першу жінку було створено з ребра першої людини; так, дійсно — всі чоловіки, крім Адама, народжені жінками, — але всі ми створені Богом. В Церкві всі ми — і чоловіки, і жінки — підкоряємося передусім Богові, потім одне одному.

11:13: Поміркуйте самі між собою, чи пристойне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита?

Це запитання є радше риторичним, бо коринтяни вже знали на нього відповідь (див. 1 до Коринтян 11:5 і розгляд цього вірша вище). Однак, важливо зазначити, що про конкретні правила пристойності Павло пропонує міркувати самим коринтянам.

11:14-15: Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то безчестя для нього? Коли ж жінка косу запускає, це слава для неї, бо замість покривала дана коса їй.

Ключ до розуміння цих віршів — значення слова phusis («природа»). В Новому Заповіті це слово трапляється в двох значеннях: 1) суть (сутність); 2) звичай (заведений порядок речей). В 1 до Коринтян 11:14 мова йде про порядок речей — зауважмо, що природа вчить не всіх, але коринтян («природа вас… вчить»). Павло, власне, підсумовує те, що він уже сказав у 1 до Коринтян 11:5-7: чоловікам пристойно чинити так, а жінкам інакше (при цьому Павло каже про пристойність як про щось зрозуміле і відоме коринтянам).

11:16: Коли ж хто сперечатися хоче, ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі.

Павло закриває тему: сперечатися про вищесказане не випадає, оскільки ці конкретні правила пристойності («звичай») не виходять ні від апостолів («ми»), ані від традицій, що склалися в церквах Христових в цілому («Церкви Божі»). Звичай тут протиставляється всьому тому, чого Павло навчав коринтян («все моє», «передання» в 1 до Коринтян 11:2).

«Коли ж хто сперечатися хоче». В першоджерелі вжито міцнішого вислову, смисл якого є таким: якщо хтось думає посперечатися заради суперечки (букв. якщо хтось схиляється до того, щоби бути склочником). Павло, ймовірно, припускає, що деякі християни в Коринті можуть використовувати питання місцевих звичаїв для нових розділень.

Існує така версія: Павло начебто каже, що апостоли (та, ширше, християни) не мають звичая сперечатися. Цю версію слід визнати безпідставною, оскільки жодних причин для такого зауваження ні в цьому місці послання, ані в посланні в цілому немає (особливо, якщо врахувати, що в першому розділі цього ж послання Павло пише: «Тож благаю вас, браття, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!»).

Проміжні підсумки

В уривку, що був у центрі нашої уваги, Павло пише коринтянам:

Головна ідея: у світі і в Церкві існує певна ієрархія.
- Цю ієрархію ілюструють звичні для коринтян правила пристойності.
  - Причина для існування правил пристойності: турбота про репутацію.
  - Жінки повинні самі дбати про те, щоби поводитися пристойно.
Чоловіки залежать від жінок, жінки — від чоловіків, а всі люди — від Бога (це зауваження є необхідним для розуміння ієрархії як системи розподілу ролей та функцій).
Повертаючися до вищезгаданих правил пристойності: вони є частиною культури, і не належать до вчення Христового, а отже не можуть бути причиною розділень в церкві.

Висновки

Уривок, який ми розглянули, навчає, що жінки-христианки повинні поводитися пристойно, оскільки ві цього залежить репутація цілої Церкви (а це, в свою чергу, спирається на вченн про ієрархію та розподіл ролей в Церкві). Ніяких вказівок щодо того, чи повинні християнки носити головний убор в зібранні церкви, тут немає.

Лишається додати, що християни, які нав’язують носіння головних уборів в зібранні церкви, порушують саме те, про що пише Павло в 1 до Коринтян 11:12: ієрархія (розподіл ролей) в Церкві не є підставою для свавілля та самоуправства.

Російською: Должны ли христианки покрывать голову в собрании церкви?